Ми знову запрошуємо Вас в Країну Марень, Снів і Мрій. І ми, як господарі, хотіли б щоб Вам було тут затишно і приємно. Хоч се і свято, але хай свято це нагадає вам радісне відчуття повернення додому після довгих і далеких доріг. Тут ви дихнете духом наших степів, лугів, гір і рік, і небо над Вами простиратиметься саме те наше і неповторне. Тут, в гостях, Ви відчуєте себе господарями землі з фантастично багатою і так занедбаною культурою, яку нам слід іще відкривати і відривати.

Ми хотіли б здивувати наших друзів, що приїхали з усього світу і знають про нас так само мало, як, мабуть, і ми про них. Тож давайте дивуватись один одному, давайте захоплюватись тими відкриттями такого багатого, такого різноманітного світу, в якому всі рівновеликі. Ми пропонуємо дружню, панібратську розмову і нехай їй поступиться місцем пихатий та егоїстичний монолог, бо нема йому місця в колі, де заживають пиття солодкого меду спілкування духовно близькі люди.

Гості наші! З собою, зі своєї батьківщини привезли Ви те щонайкраще, що є в ваших землях, країнах і панствах. Той неповторний запах ваших рідних трав і смак води, в якому відбилось ваше велике небо, ту пісню, той танець, ту мелодію, яка є найдорожчою, яка суть – саме єство вашого народу. І, ми українці, уважно і молитовно подивовані розпізнаємо в вас, в таких близьких і далеких, не тих, за якими стоять різні політичні умовності, які часом не можна переступити, а відважних  поплічників в боротьбі за людяність в собі і в світі, за все те дороге і первинне, за справжнє й щире до чого змагає і про що мріє людина з шляхетним серцем та чистими мотиваціями.

Хай пісня буде поводиркою в цьому поході та нашою священною корогвою! Нехай вона допровадить нас до оспівано-осіянних брам Країни Нашої Мрії! Дай Боже!

Тарас Компаніченко